Знову на вихідних виникло бажання кудись звалити з міста, але часу не було на довгу мандрівку. На очі попалась стаття про готелі України, в яких потрібно побувати (http://vsviti.com.ua/ukraine/43592). Найефектніший та близький був готель-замок “Радомисль”, який знаходиться в Житомирській області за адресою місто Радомишль, вул. Щорса, 15. Ми поїхали на авто. Дорога протяжністю 85 км через трасу Київ-Чоп, що на мою думку є найкращою в Україні, але її чомусь погода та зима не понищила, як усі інші. Наступні 25 км від села Кочерів ми їхали вже не самі, взяли 2 автостопщиць. Дорога міського значення, доречі, в ідеальному стані по українським міркам. Наші супутниці розповіли, що у місті є і що потрібно побачити: незвичайний в’їзний знак з оленем, біля якого усі новостворені сім’ї фотографуються (неясна традиція), джерело, яке потрібно відвідати, але ми не зрозуміли, як до нього доїхати та звичайно замок, до якого ми відразу і попрямували.в'їзд

оленьМісто на диво досить велике. Є і “Сільпо” і 2 стадіончики, один з яких називається, як мій рідний луцький – Авангард. Під’їхавши до замку, побачили поряд з ним величеньке, красиве озеро з гордими мешканцями. Однак у нас нічого не було, чим їх погодувати: рідко щось залежується, ми якось усе відразу знешкоджуємо (ну … в основному я).озероНа вході в замок стояла охорона та дівчинка, яка продає квиточки та розповідає відразу, що і де знаходиться. Квиток на одну особу коштує 50 грн, але у вартість уже включена екскурсія. Охоронець записує номер телефону, щоб повідомити вас, коли назбирається група для екскурсії. Поки вона назбирувалась ми зробили швиденький круг навколо замку. Будівля дуже красива добряче заросла плющем, що додає їй старовини. Знайшли тир з арбалетами та луками, але там якісь не дуже адекватні ціни, як на маленьке містечко: 100 грн за 10 пострілів, а один постріл брати звичайно ж ні-ні. Зробили декілька фоток і нас уже викликали на екскурсію. Група була десь 10-15 людей (ніхто не заважав один одному) та наша екскурсовод.

замок

сходи

замок

миПочали екскурсію. По дорозі до першої локації нам розповіли основні факти про замок:

– історико-культурний комплекс — приватний музейний комплекс, створений українським медиком і політиком Ольгою Богомолець;

– містить у собі єдиний в Європі Музей української домашньої ікони, в основі якого — особиста колекція ікон, котру Ольга Богомолець збирала з 1995 року;

– в експозиціях і фондах комплексу представлені також колекції предметів сакрального мистецтва і церковного начиння, а також українських і європейських старожитностей;

– відтворено Радомишльську папірню, одну з перших у центральній Україні;

– комплекс об’єднує в собі готель, музей, ландшафтний парк, приміщення для урочистих церемоній та концертний зал.

Перша локація. Дізнались про історію будівлі, а саме що побудована була в XVII ст. як папірня, яка мала оборонний характер та постачала папір до Києва-Печерської лаври. Показали нам пям’ятник засновнику архімандриту Єлисея Плетенецького, який зображений перевізником книжок на човні по річці Мики. До речі це перший пам’ятник людині на водній поверхні.

монахПапірня на початку ХХ ст. перероблена на млин, а до кінця ХХ ст. за стародавньою українською традицією перетворена на сміттєзвалище. От так от! Починаючи з 2007 року з доброї руки Богомолець замок почав відроджуватись. Цей факт дуже позитивно вплинув на мою думку про неї. Далі ми пройшли до відтвореної майстерні, де можна подивитись, як раніше створювався папір з водяними знаками. Майстер-клас по виробленню паперу коштує 200 грн. Зал забитий всілякими древніми інструментами різного напрямку, не тільки для створення паперу.

папірня

водний знак

сушкаНарешті дійшли до найцікавішого, музею домашньої ікони. Починається з маленької інформаційної кімнатки, як тут було до Богомолець, її гербу та інше. А далі сам музей, який знаходиться в трьох не маленьких залах і де вже немає вільного місця. Усі ікони були придбані Богомолець починаючи з 1995 року в основному на так званих блошиних ринках. Ікон налічується близько 5 тис. різних вірувань. Більшість з них розміщені залежно від регіону створення. Дуже велика різниця, київські нічим не відрізняються від сучасних, полтавські відрізняються усміхненим Ісусом, поліські на вигляд ніби їх дитина малювала. Я не думав, що музей ікони може бути для мене цікавим, однак цей музей змінив моє ставлення. Також були багатометрові домашні іконостаси і крихітні подорожні ікони, козацькі «ковчеги» і гуцульські складні, ікони писані на полотні, вилиті з металу і вирізані з дерева. Також вразив наслідок радянських часів на ікону. До прикладу скриня, зроблена з обезголовлених ікон, прострелені ікони, віконниці з навпіл розпиляного образу. Зацікавила теж ікона, на якій приймали пологи. Найстарішою там є кам’яна ікона святого Миколая. Точно її вік не відомо, однак, на думку різних спеціалістів, вік ікони коливається від ХІІ століття до ХVI ст.екскурсовод

понищенні ікони

музей

ікони

ікона

кам'яна ікона

Закінчується екскурсія в концертній залі. В залі розташований великий камін зі скульптурою Архангела Михаїла. Висота склепінь сягає 6 метрів. В залі проходять концерти класичної, вокальної, камерної, народної і джазової музики. Концертна зала Замку Радомисль — єдиний у світі зал із живим джерелом. Вода потрапляє до зали через тріщини в скельній породі.

стіл

балконБіля виходу є трапезна, але ми вирішили посидіти на вулиці, про що трохи пожаліли, бо мою жінку переслідували оси. Я замовив комплексний обід (60 грн), а моя половинка борщик та рибку. Борщ…. Найкращий борщ в світі…. не думав, що він може бути таким смачним. Досить не дорого.меню

Далі пішла прогулянка по ландшафтному парку. Весь парк насичений різними скульптурами різних персонажів та рослинами: лілії і троянди, магнолії та інші. На території є 2 водопади. Біля одного з них, ми так і не зрозуміли, що люди ловили. Вони сказали, що якихось молюсків, щоб годувати ними гусей. Я думаю, що вони з нас просто погнали. Центром території є невеликий острів у вигляді серця, ну і ви здогадуєтесь, як він називається. Так! Острів закоханих. Там дуже класно відпочити після ситного обіду, купа лавочок, рівнесенький газон, водичка та декілька дерев для тіні. Взагалі, на території купа місць, щоб пошвендяти чи сховатись від чужих очей, до прикладу другий водопад до якого мало хто заходить через його тупикове розміщення, але як на мене це найкраще місце у цьому комплексі.стіна

водопад

Покидаючи комплекс слухали NEOPOLEON – Pardonnez та дивувались, як ми живучи у Києві не перший рік, завжди оминали це місце, хоч проїжджали десятки разів за 25 км від нього.замок з вулиці

Далі у нас по плану було завітати на пивзавод та купити собі та друзям свіженького. По дорозі побачили, ще один красивий ставочок і з піднесеним настроєм під’їхали до головних воріт у царство третього напою за популярністю у світі. Однак нас там чекав великий “облом”. Свіженьке вони не продають, тільки з магазину у склотарі. Дивно, бо усюди де я був (Земан, Павлівське, Оболонь, Полтавпиво) пиво продавали прямо з заводу. Це ж для любителів, як цілюще джерело. Але це не зіпсувало нам настрій та вражень про Радомишль і ми повалили додому в Київ…